Ікона Божої Матері Києво-Братська

Ікона Божої Матері Києво-Братська

Пам’ять 10/23 травня та 6/19 вересня

Церковна історія і Передання зберегли опис чудес, пов’язаних з явищем і прославлянням Києво-Братської ікони у древньому граді Вишгороді.

Вишгород – стародавня вотчина святої рівноапостольної княгині Ольги (у хрещенні Олени), А в наслідку всіх київських князів, завжди перебував на особливому положенні у своїх покровителів. Вперше згадується в літописі в 946 році: «Бе бо Вишегород град Вользін (Ольжин)», тобто долею святої Ольги, її улюбленим місцем і містом, влаштуванню якого вона багато присвячувала праці та часу.

Відомості ж про Києво-Братської ікони, також є святинею Вишгорода, сходять до 17 століття, коли Київ і його межі постійно піддавалися нападам польсько-литовських і кримськотатарських загарбників.

«Києво-Братська ікона Божої Матері перш була місцевою в Борисоглібській церкви в місті Вишгороді (Київському), де вона чудово з’явилася в 1654 році», – так починається розповідь про цю ікону в книжці «Благодіяння Богоматері роду християнському через її святі ікони».

Далі історія ікони описана так: «У 1662 році, коли татарська орда, переправлялася через Дніпро при Вишгороді, з церкви були взяті дошки та ікони».

Подія відбувалася під час війни Речи Посполитої з Москвою (1654 – 1667рр.), Місту було завдано великої шкоди від кримських татар. Храм святих страстотерпців Бориса і Гліба був розорений і зганьблений. Однак Промисел Божий зберіг чудотворну ікону Божої Матері, яку своєчасно винесли з храму і пустили по Дніпру, а мощі святих приховали під спудом.

«Один татарин, як говорить переказ, хотів на іконі переплисти Дніпро. Ікона сама попливла і стала серед Дніпра проти Братського монастиря. Татарин сидів на ній і кричав; з монастиря припливли і взяли в човен ікону і татарина, який після цього хрестився і постригся в ченці … У цей час ікону Богоматері, принесену водою до Київського Подолу , прийняли, з належною честю поставили в Братський монастир, де вона стоїть і досі».

Сам Києво-Братський Богоявленський монастир був заснований в 1588 році училищним Братством при школі Богоявленської парафіяльної церкви, що знаходилася поблизу; а коли Богоявленська церква і школа згоріли, і в 1613 році ЛИСАВЕТА ГАЛЬШКА ГУЛЕВИЧІВНА-ЛОЗКА, дружина Маршалка Мозирського, свій двір, що знаходився на місці теперішнього монастиря , віддала під школи, то, з визначенням до їх вчителів-ченців, заснувавши таким чином і монастир. Але вже за митрополита Петра Могилу (1596-1646), у 1631 р.Б., він вже офіційно був затверджений монастирем і при ньому Академія, або Колегія. «Святиню цього храму (Богоявленської церкви) складають:

а) чудотворна ікона Братської Божої Матері, що була принесена хвилями Дніпра з розбуреного татарами Вишгорода в 1662 році; вона знаходиться на правому боці храму біля стовпа в особливому кіоті, на узвишші; щотижня по суботах перед іконою читається акафіст Божої Матері … »

Ікона була в Братському монастирі протягом багатьох років.

До сьогодні оригінал ікони, на жаль, не зберігся, але точна копія цього образу знаходиться в київському монастирі Покрова Божої Матері. Ця ікона нагадує нам про те, як віра та диво можуть змінити життя людей і стати символом вічної надії та спасіння.

МОЛИТВА

Піснеспіви сердечні та побожні прийми від нас, Всеблага Мати, за те, що святу ікону Свою на втіху й духовну радість Ти нам подарувала і Божественним покровом народ наш від бід відгороджуєш, не перестаючи по-материнськи нас милувати. Чи може бути більшим доказ любові Твоєї до нас, як відроджена пам’ять про чудотворний образ Твій, Києво-Братський, який юнацтву сучасному й молоді, що прагнуть знань, допомагає та усім тим, що зворушено співають: Алилуя.