Свята великомучениця Марина (Маргарита)

Свята великомучениця Марина (Маргарита)

Почитається 30 липня

Свята великомучениця Марина (Маргарита) народилася в Пісидійській Антіохії (у Малій Азії, нині Туреччини). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. Тоді імператор Діоклітіан (284–305 рр.) розпочав гоніння на християн, отже багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла Хрещення. Дізнавшись про це, батько зрікся неї.

Якось у віці п'ятнадцяти років Марина пасла овець. Імператор тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і зробив їй пропозицію. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опікування одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням: сікли лозинами, стругали тіло її тризубцями, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем. Побачивши такі страждання дівчини, народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не врозумилися дивом. Наступного дня її знову обпалювали, потім почали топити у великій діжці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла голубиця із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Імператор наказав стратити Марину і тих, хто повірив у Христа. Того дня разом із нею обезголовили 15 000 осіб.

Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися у Константинополі до взяття міста хрестоносцями 1204 р. Західна церква вшановує Марину, називаючи її Маргаритою Антіохійською. Багато храмів присвячено її імені.