Непотрібність стариків

Непотрібність стариків

Празднование: 17 / 30 сентября

Часто, розмовляючи зі старшими людьми, чуєш від них десь там глибоко скрите відчуття непотрібности.. - чому мене Бог ще не забирає?...
Я багатьом тут мішаю, створюю клопоти.
Мені зустрічалися такі сім'ї, в яких якась бабуся висохла, лежить собі - як "одуванчик".

Онуки, правнуки її люблять.
Їсть вона як пташка.
Поклює чогось і з якоюсь книжкою лежить, читає.
Псалми якісь там...
Про себе щось муркоче.
А навколо всі «бігають».
Діти - на навчання.
Правнуки - в садок.
У тих - бізнес.
Ті - на відпочинок.
У всіх все добре.
Всі бабусю люблять....
Бабуся лежить, нікому нічого не робить в принципі - ні хорошого, ні поганого. Просто лежить з книжкою.
Потім бабуся помирає.
Її відспівують.
Предають її землі.
Здійснюють по ній «дев'ять днів», потім «сорок днів».
І до сорокового дня приходять внуки, діти і говорять. « «Щось у нас в житті все перекосилося. Щось бізнес наш не «пляше».
Щось ми всі перехворіли.
Щось ми всі пересварилися.
І таке враження, що бабуся тримала нас на плечах - всіх ».
Цей «Божий одуванчик», цей «горобчик в ліжку», він - з цією книжкою в руках тримав усіх на плечах.
А вони ж, думають, що «ми всі такі розумні». « «Я ж бізнес свій створив тому, що я - такий розумний».
«А я такий великий дизайнер, художник - тому що у мене великий талант.
Та за мною Європа плаче.
Мене скоро з руками відірвуть ».
Вони всі думають, що вони такі всі генії. А ця геніальність вона має різне коріння. .
Просто якась свята, яка тобі здається непотрібною, людина за тебе молиться.
І все.
Нема вже духовної опіки.
І не такі ми вже всесильні і умілі.
Прости нас, Господи, за неувагу до наших рідних.