Священномученик Сергій (Звєрєв), архієпископ Єлецький і Мелітопольський

Р-р шрифта:   

Священномученик Сергій (Звєрєв), архієпископ Єлецький і Мелітопольський

Память: 14 / 1 листопада

Священомученик Сергій, у миру Олександр Михайлович Звєрєв, народився 24 лютого 1870 року в селі Новопавлівка Бердянського повіту Таврійської губернії (нині Запорізька область) у сім’ї священника. Маючи здібності до наук, Олександр з відзнакою закінчив Таврійську духовну семінарію. Потім він успішно закінчив юридичний факультет Московського університету і співочу капелу зі званням регента та вчителя церковного співу першого розряду. Але, приваблений благодаттю Божою, Олександр вирішив іти стопами батька. 1897 року він закінчив Московську духовну академію зі званням кандидата богослов’я, досягнувши успіху в науках і благочесті.

8 серпня 1899 року Олександр Михайлович був висвячений у сан ієрея, остаточно обравши служіння Христу і Його Церкві. Того ж року отця Олександра було призначено інспектором і законоучителем Таврійського єпархіального жіночого училища, а потім головою сімферопольського відділення Таврійської єпархіальної училищної ради.

19 вересня 1912 року за заслуги перед Церквою отець Олександр був возведений в сан протоієрея. 1921 року він став другим священником Петро-Павлівського собору в Сімферополі, а згодом виконував обов’язки його настоятеля.

Для отця Олександра, як і для багатьох священнослужителів, наближався час сповідницького подвигу. 1922 року Таврійською єпархією прокотилася кампанія з вилучення церковних цінностей на користь тих, хто голодує. Архієпископ Таврійський Никодим (Кротков), майбутній священномученик, пішов назустріч закликам влади і благословив парафіям та вірянам надати посильну допомогу тим, хто голодує. Але метою кампанії було не так вилучення цінностей, як фізичне винищення найстійкіших і найактивніших священнослужителів, насамперед владики Никодима.

У липні 1922 року священноначаліє прийняло таємне рішення висвятити вдового протоієрея Петро-Павловського собору Олександра Звєрєва на єпископа. Чернецький постриг з ім’ям Сергій було звершено 28 серпня. А наступного дня архієпископом Никодимом (Кротковим) і архієпископом Димитрієм (Абашидзе) ієромонах Сергій був возведений в сан єпископа.

Згідно з указом владики Никодима в Мелітополі було засновано вікарну кафедру для Мелітопольського, Бердянського та Генічеського повітів, що входили тоді до Запорізької губернії. Вікарієм був призначений єпископ Сергій.

За деякий час єпископа Сергія було притягнуто до кримінальної відповідальності. Але «через нестачу доказів» він отримав один рік умовно й одразу після суду був відпущений.

Через судові розгляди, невизначеність канонічного положення Таврійської єпархії і протидію обновленців, які безперервно писали доноси до ДПУ, НКВС та інших органів влади, єпископ Сергій зміг приступити до виконання своїх обов’язків на Мелітопольській кафедрі лише після його однодушного обрання з’їздом духовенства і мирян Мелітопольського повіту. Цей з’їзд відбувся в Мелітополі 13 лютого 1923 року. 21 лютого владика був офіційно затверджений на своїй посаді.

Попри безперервне цькування обновленцями, все більший тиск влади і побутову невлаштованість священномученик Сергій не залишав свою паству без архієрейського піклування. Зокрема, у квітні 1923 року під час голоду на території Таврійської єпархії владика закликав надати допомогу тим, хто голодує.

Влада ж бачила в ньому лише свого ідеологічного ворога. Ворогом він був і для обновленців, проти яких активно виступав у своїх проповідях та посланнях. Вони не переставали писати на нього доноси.

11 травня владику заарештовували разом з благочинним протоієреєм Євгенієм Сердобольським і ув’язнили у Сімферопольській в’язниці, але вже у липні відпустили. Любов народу до свого ієрарха, його популярність на той час ще могли призупинити руку катів.

8 жовтня єпископа знову було заарештовано. У січні 1924 року його разом з отцем Євгенієм Сердобольським переправили до харківського «будинку правосуддя». У травні наступного року їх звільнили через «відсутність складу злочину».

1925 року після арешту єпископа Самарського Анатолія (Грисюка) владика Сергій очолив Самарську єпархію. Він докладав багато зусиль для повернення кліриків і мирян, які ухилилися в обновленський розкол, у лоно Православної Церкви. Внаслідок його продуманих жвавих дій до кінця 1926 року більшість парафій опинилися під юрисдикцією єпископа Сергія. Того ж року владику заарештовували, засудили на два роки і вислали.

Після закінчення заслання у 1929 році єпископ Сергій продовжив своє служіння. 16 грудня він був возведений у сан архієпископа і призначений на Єлецьку кафедру.

1935 року владику вчергове заарештовували і засудили на п’ять років ув’язнення. Відбувати покарання його відправили до Карагандинського табору НКВС.

Незважаючи на безглуздість обвинувачення, владика зі справжньою християнською смиренністю, з безперервною сердечною молитвою приймав усе покірно, як із рук Самого Христа. У таборі архієпископ Сергій разом з іншими священниками і мирянами таємно збиралися для молитов. Молилися щиро, переносячи все покірно, з лагідністю і любов’ю, бачачи у всьому Промисел Божий.

Це не могло сподобатися табірному начальству. На архієпископа і декількох ув’язнених священнослужителів та мирян було заведено кримінальну справу. Їх звинуватили у тому, що протягом усього часу перебування в таборі вони проводили активну контрреволюційну діяльність. Вона начебто полягала в нелегальних молитовних зборах; пропаганді серед ув’язнених, спрямованій на підрив радянської влади та її повалення; зв’язках з закордоном. Одним із «злочинів» було звершення панахиди за вбитими священнослужителями.

20 листопада 1937 року за постановою трійки УНКВС у Карагандинській області владику Сергія і з ним ще вісім осіб було засуджено на розстріл.

Так, після довгих років сповідництва, боротьби з розколом обновленства, збереження і утвердження Православ’я в суворі роки гонінь, завершився хресний шлях чудового сина Православної Церкви архієпископа Сергія (Звєрєва).

На розширеному засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 червня 1997 року священомученик Сергій (Звєрєв) було причислений до лику місцевошанованих святих.

Тропарь, глас 4:

Красуется земля наша, прославляя сына своего святителя Сергия, венцем мученичества украшеннаго, града Мелитополя иерарха Добропобеднаго, догматов Церкви столпе непоборимаго, тем же и ныне спасай нас, священномучениче Сергие, людей православных слава и ограждение.

Кондак, глас 8:

Чистоту веры православной ревностно утвердив, узы и страдания за Христа претерпел еси, от Царя Небеснаго Мученический венец приял еси, не остави нас молитвами твоими, Сергие, святителю всеславный.

Молитва:

Досточудный угодниче Божий, крепкий наш молитвенниче и заступниче, Святый Священномучениче Сергие! Услыши нас, грешных и недостойных, молящихся тебе с верою и любовью: огради молитвами твоими Церковь Святую от расколов и шатаний, буди покровитель отечеству нашему и православным людям его, руководствуя нас ко спасению. Умоли Отца Небеснаго подати душам нашим крепость и телесем потребное здравие, и в мире и покаянии скончати житие свое и Царствия небеснаго наследники стати, идеже ты ныне со всеми святыми предстоиши, прославляя в Троице славимаго Отца и Сына и Святаго Духа во веки веков. Аминь.