Мученики Солохон, Памфамир і Памфалон

Р-р шрифта:   

Мученики Солохон, Памфамир і Памфалон

Память: 30 / 17 травня

Святий мученик Солохон, єгиптянин родом, постраждав за Христа за царювання імператора Максиміана (284–305). Одночасно з ним прийняли смерть за Христа святі мученики Памфамир та Памфалон. Усі вони служили в імператорських військах у полку трибуна Кампана. Під час гоніння на християн імператорів Максиміана та Діоклетіана Кампан зі своїми воїнами був посланий до міста Халкідон. Там усі воїни його полку мали принести жертву в ідольському капищі. Троє воїнів – святі Солохон, Памфамир та Памфалон, відмовилися принести жертву ідолам, оголосивши, що вони поклоняються лише Істинному Богу, Господу Ісусу Христу.

За розпорядженням Кампана вони зазнали жорстоких мук, під час яких святі мученики Памфамир та Памфалон померли. Святий Солохон переніс тортури і залишився живим, прославляючи Христа. Мучитель у великій люті наказав мечем розкрити рота святого Солохона і влити в нього насильно ідоложертвенной крові. Але святий Солохон так міцно стиснув зуби, що їх не змогли розімкнути навіть залізом, меч погнувся, а святий розірвав узи і став перед мучителем, продовжуючи славити Христа.

Святому Солохонові був голос із неба, що надихав його терпіти до кінця. За наказом мучителя святий зазнав нещадного побиття, після чого пораненого тягли по гострому каменю, домагаючись зречення від Христа, але святий мученик залишався непохитним. Тоді наказали повісити його за одну руку, а до ноги прив'язати важкий тягар. У такому стані святий Солохон висів три години. Коли ж нарешті обрізали мотузку, то святий Солохон, на подив усіх, став просто на ноги, як здорова людина.

Збожеволівши від люті, Кампан схопив писчу тростину, якою пишуть, і з силою глибоко встромив її у вухо святому мученику. Страждалець упав, а Кампан і воїни пішли, покинувши його.

Християни віднесли мученика до дому однієї благочестивої вдови і поклали на одр. Святий підкріпився їжею і розмовляв із християнами, наставляючи їх твердо стояти за віру, потім молячись і, піднявши очі до неба, віддав свою душу Господу Ісусу Христу.