Священномученика Вавили, і з ним трьох юнаків: мучеників Урвана, Прилидіона, Єполонія і матері їх Христодули

Священномученика Вавили, і з ним трьох юнаків: мучеників Урвана, Прилидіона, Єполонія і матері їх Христодули

Пам`ять 17 вересня

Священномученик Вавила і з ним три юнаки: Урван, Прилідіон, Єпполоній і їхня мати Христодула прийняли мученицьку кончину за часів імператора Декія (249–251). Під час перебування в Антиохії імператор влаштував велике свято на честь язичницьких богів. Одночасно святий і богобоязливий єпископ Антиохійський Вавила звершував у храмі Божественну літургію; він молився за свою паству і вчив її мужньо переносити всі випробування за віру в Христа.

Після мерзенного ідолопоклонства Декій, бажаючи побачити звершення Божественних Таїн, вирішив увійти в храм і своїм відвіданням осквернити святиню Господню. Єпископу доповіли про це, і він, не бажаючи впустити нечестивця в храм Божий, вийшов йому назустріч і зупинив його на порозі церкви. Коли імператор спробував наблизитися до церковних дверей, святий Вавила рукою відштовхнув його, так що цар був змушений відмовитися від свого наміру. Він хотів негайно помститися святому, але, бачачи велике скупчення християн, побоявся їхнього гніву.

Наступного дня розгніваний імператор наказав спалити християнський храм, а єпископа Вавилу привести до нього. На питання про те, як він міг образити царську гідність, не впустити імператора в храм і не виявити йому належної пошани, святий єпископ відповів: "Якщо хтось піднімається проти Бога і хоче образити Його святиню, то не тільки не вартий почестей, але стає ворогом Господа."

Імператор вимагав, щоб святий єпископ вклонявся ідолам і таким чином спокутував свій злочин, інакше його буде страчено. Але, переконавшись, що мученик залишається непохитним у своїй вірі, наказав воєначальнику Вікторину надіти на нього важкі кайдани і з ганьбою водити по місту. На це святий мученик відповів: "О, царю, для мене ці кайдани такі ж почесні, як для тебе твоя царська корона, а страждання за Христа для мене приємні, як тобі твоя царська влада; смерть за Безсмертного Царя так само бажана для мене, як для тебе твоє життя."

На суді разом з єпископом Вавилою були три юних брати, які не покидали його навіть у найважчі хвилини. Побачивши їх, імператор спитав: "Чиї це діти?" – "Це мої духовні діти, – відповів святий, – я їх відродив благовістям, вигодував наукою, виростив наставленнями, і ось в малому тілі перед тобою великі мужі і досконалі християни. Спробуй і побачиш."

Імператор випробував всі способи спокусити юнаків і їхню матір Христодулу до відречення від Христа, але марно. Тоді в ярості він наказав завдати кожному з них ран за числом їхніх років. Першому завдали 12 ран, другому – 10, а третьому – 7. Відпустивши матір і дітей, мучитель знову викликав святителя, хотів обманути його, сказавши, що його діти відреклися від Христа. Але ця брехня була одразу ж розкрита і не принесла йому успіху. Тоді він у люті наказав підвісити всіх мучеників на дереві і підпалити їх. Бачачи стійкість і мужність святих, імператор нарешті засудив їх на мученицьку смерть через усікнення мечем († ок. 251).