02 Грудня 2025 р.
03 Грудня 2025 р.
02 Грудня 2025 р.
03 Грудня 2025 р.
Мир Вам, дорогі брати й сестри!
Надія - Український православний сайт знайомств вітає Вас !
Запрошуємо на сайт тільки тих, у кого мета знайомства - створення православної сім`ї.
Якщо у Вас інша мета, будь-ласка, дуже Вас просимо: скористайтеся іншими сайтами знайомств!
На сайті «Надія» Ви можете самостійно розмістити своє повідомлення. Не анкету, а свого листа. Маємо надію, що це буде лист Християнина, що шукає Супутника в Житті. Доречі, обов`язково вкажіть, як з Вами зв`язатися. Настійно рекомендуем використовувати для цього свій E-mail
Звісно, кожен, у кого мета - створення православної сім`ї, може ознайомитися з листами інших з надією знайти рідну людину.
Реєстрації на сайті не має. Це було умовою ініціатора створення цього ресурсу. Свого часу, вона втомилася від реєстрацій, лавини світської та іншої, неприйнятної християнину, інформації навіть на сайтах православних знайомств, не те що на інших.
На сайті працює Православний календар, який підтримується в актуальному стані.
Окрім самого календаря Ви знайдете корисні повчальні матеріали для православних - щоденну статтю з Псалтиря Єфрема Сіріна, та цитату з праць Феофана Затворника на кожний день - на головній сторінці.
Сайт «Надія» - нагадує дошку об`яв, на якій ми зобов`язалися слідкувати за порядком.
Так от, тут Ви маєте шанс познайомитися з тим, кого Ви шукаєте, зв`язавшись з тим, чий лист Вас зацікавив.
Отож - тільки шанс!!! Бо не кожному відомо, на що є Благословіння Господне саме для нього. Оскільки Господь Бог допустив, щоб Інтернет існував, то вважаємо, що й православні, й ті хто вважає себе православним, мають право використати цей шанс на цьому сайті.
Правила користування сайтом - дуже прості:
-- Поводити себе як Християнин ( Християнка ).
-- Відноситися з терпінням до немощів інших.
-- Ви самі публікуєте свого листа.
-- На протязі місяця Ви можете розмістити не більше 4-х листів (по одному щонеділі).
-- Фото: Тільки якщо бажаєте (зовсім не обов`язково) додати фото до вже опублікованого листа - надішліть фото нам, з Вашої електронної поштової скриньки, зазначеної в листі, вказавши дату публікації та розділ.
-- Ми НЕ РЕКОМЕНДУЄМО! Ще раз: НЕ РЕКОМЕНДУЄМО Вам в своїх листах вказувати № свого телефону!! Звісно, якщо Ви цінуєте свій спокій. Сповістити УСІМ! Усьому Інтернету № свого телефону - це дуже нерозважливо!!! Телефон - приватний засіб спілкування. Це Ваше приватне житття! Й Ви добровільно допускаєте в нього ВСІХ !? Всіх!? І Добрих друзів і незнайомців, що, можливо, будуть телефонувати Вам, коли їм заманеться? Й говорити, можливо, бентежні Вашій Душі речі?
Дзвінок - звісно, зручно. Й швидко. Багато чого спрощує. Та чи варто?? Бо спрощує і для добра, й для зла. Так чи варто спрощувати???
Багато хто, згодом кається. Буває вже через кілька годин просять негайно видалити листа, чи № телефону. Звісно, не всі.
-- Рекомендуємо надавати для зв`язку свою E-mail адресу в спеціальному полі на формі надсилання листа.
-- Рекомендуємо підписувати листа - свої Святим ім`ям.
-- Подумайте, чи не ображаєте Ви когось в свойому листі?
-- І ще. Якщо Вы прийшли до православних християн на сайт, а самі не сповідуєте християнські цінності, подумайте, може Вам не сюди? А може й сюди. Якщо ж бажаєте познайомитись с християнином, то, будь-ласка, поважайте правила «чужого монастиря».
На сайті «Надія (Надежда)» ЗАБОРОНЕНО:
-- Розміщувати будь-яку рекламу, посилання на інші сайти, незрозумілі чи двозначні скорочення та вирази, осуд, лайку
-- Розміщувати приватні повідомлення ( на сайті немає «стіни» ).
-- Розміщувати анонімні листи та листи без зазначення, як з Вами зв`язатися,
-- Розміщувати листи не по темі розділу чи не по темі сайту.
-- Вказувати в якості зв`язку з Вами інші сайти: ВК, ОК, FB, ... Хіба що, як один із способів Вас знайти, якщо вказали загальновживаний. Адже не кожен зобов`язаний бути зареєстрований в соціальних мережах.
-- Розв`язувати та підтримувати переписку на сторінках листів на сайті.
До прушників ми вимушені будем застосовувати банн.
Зрозуміло, що за зміст повідомлень, за зміст листів на сайті відповідає автор, і тільки автор і ніяк не адміністрація сайту.
Нажаль вимушені застерегти Вас від поспіху та необачності.
Як і при звичайному, так і при інтернет - знайомстві, треба бути обережним, навіть на православному сайті! На жаль...
Якщо Ви початківець в інтернет-знайомствах, та й досвідченим також не завадить - рекомендуємо ознайомитись з досвідом наших дописувачів на форумі (тимчасово не працює, тому скористайтеся Гостьовою книгою).
В інтернеті, як і в житті - трапляются люди різні...
Про нерозумних треба Богу молитись, а не осуд допускати в своє сердце.
То ж, залишаємо за собою право видаляти некоректні відносно християнства листи. Як і рекламу, повідомлення без зворотньої адреси, з незрозумілими, неоднозначними підписами чи скороченнями, оціночними висловлюваннями до інших.
На протязі всіх років, ми постійно займаємо перше місце в рейтигу Православного християнства. Серед перших результатів пошукових систем (наприклад: 1 , 2 ). І надалі подбаємо знайти ту золоту середину, щоб якмога більше людей дізналося про це місце знайомства, і не було на ньому ніякої реклами і інформації, непотрібної для душі християнина.
Свої відгуки, побажання по оформленню, організації роботи сайту, залишайте будь ласка в Гостьовій книзі, якщо вважаєте, що вони будуть цікаві і іншим. Інакше:
Зауваження, побажання по роботі сайту, прохання що до опублікованих Вами повідомленнь, можна надсилати за адресою: hope07@ukr.net
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожний день року.
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
(Лк. 17:26-37)
"Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її" (Лк.17:33). Потрібно розуміти так: зберігати душу свою означає жаліти себе; а губити душу - не жаліти себе; треба тільки мати на увазі: на шляху заповідей Господніх або в служінні Господу. І вийде так: хто служить Господу у виконанні Його заповідей, не шкодуючи себе, той спасається; а хто шкодує себе, той гине. Стань жаліти себе, неодмінно вже опинишся порушником заповідей, а отже, рабом негідним; а негідному рабу який вирок? "Киньте у темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів" (Мф.25:30). Потрудіться постежити за собою хоч протягом одного дня і побачите, що жалість до себе кривить усі справи наші і відбиває охоту робити їх. Без праці й напруження нічого не зробиш; а примусити себе шкода - ось і зупинка. Є справи, які хочеш не хочеш, треба робити. Такі справи робляться неодмінно, хоч і важкувато. Але тут саможаління перемагається саможалінням. Не станеш робити - їсти буде нічого. А оскільки справи заповідей не такого роду, то при саможалінні вони завжди не виконуються. І на погані справи поблажка теж робиться із саможаління. Шкода відмовити собі в тому, чого захотілося - бажання і виконується; а воно або прямо гріховне, або веде до гріха. Так той, хто жаліє себе, завжди - що треба, того не робить, а що не треба, в тому собі потурає, і виходить зовсім негожим. Яке ж тут спасіння?
(Лк. 18:15-17,26-30)
"Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього" (Лк.18:17). Як же це приймати - "як дитя"? А ось як: у простоті, повним серцем, без роздумів. Обміркований аналіз непридатний у царині віри. Він може мати місце тільки перед нею. Як анатом усе тіло розкладає до подробиць, а життя не бачить, так і розум - скільки не розмірковує, сили віри не осягає. Віра сама дає споглядання, які загалом являють віру як таку, що цілком задовольняє всі потреби нашого єства, і зобов'язують свідомість, совість, серце прийняти віру. Вони і приймають, і прийнявши, не хочуть уже відстати від неї. Тут відбувається те саме, що з тим, хто скуштував приємної і здорової їжі. Скуштувавши одного разу, він знає, що вона придатна, і приймає її до низки речовин, що живлять його. Хімія ні до, ні після не помічниця йому в цьому переконанні. Переконання його засноване на особистому досвіді, безпосередньо. Так і віруючий знає істинність віри безпосередньо. Сама віра вселяє в нього непохитне переконання, що вона віра. Як же після того віра буде вірою розумною? У тому й розумність віри, щоб безпосередньо знати, що вона віра. Розум тільки псує справу, охолоджуючи віру і послаблюючи життя по вірі, а головне, хизується і відганяє благодать Божу - а це найбільше зло для християнина.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
